На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Агробіологічні основи технології вирощування озимого жита

Реферати > Біологія > Агробіологічні основи технології вирощування озимого жита

Зміст

1. Вступ

2. Ботаніко-біологічна характеристика озимого жита

2.1. Ботанічна характеристика

2.2. Біологічні особливості

2.3.Стан вивчення одного з агротехнічних заходів по вирощуванню озимого жита (огляд літератури)

3. Районовані сорти (гібриди) та їх характеристика

4. Ґрунтово-кліматична характеристика зони

4.1. Кліматичні умови

4.2. Ґрунтові умови

5. Система агротехнічних заходів, які забезпечують отримання високих врожаїв

5.1. Місце в сівозміні та попередники

5.2. Система основного обробітку ґрунту

5.3. Система удобрення

5.4. Передпосівний обробіток ґрунту

5.5. Підготовка насіння до сівби

5.6. Сівба

5.7. Догляд за посівами

5.8. Збирання врожаю та боротьба з втратами

5.9. Первинна доробка врожаю

6. Технологічна карта вирощування культури

7. Висновки

8. Список використаної літератур

Вступ

Жито належить до роду Secale L., що містить 13 видів, зокрема 11 диких, 1 - сорнопольовой (S. Segetale Zhukk.) і 1 - культурний ( S. Cereale L.).Назва роду жита Secale - похідне від слова Seda - серп. Цей корінь зустрічається в кельтських, німецьких і слов'янських мовах. Процес формування іржі виду S. Cereale L. був тривалим, обумовлений поряд біологічних особливостей цієї рослини. З них головна - це менша, ніж у пшениці, вимогливість до умов зростання. Крім того, жито по морфологічних і біологічних особливостях має деякі переваги перед озимою пшеницею і озимим ячменем, в посівах яких формувалося жито. При просуванні озимої пшениці і озимого ячменю з півдня на північ, схід, захід і у високогірні райони з ними, природно, потрапляло в ці зони сорнопольове жито виду S. Segetale L. Завдяки невибагливості і витривалості вона поступово витісняла пшеницю в північних і високогірних районах і сама ставала культурною рослиною. Отже, сучасне культурне посівне жито - це той матеріал, який століттями відбирався з сорнопольового жита. Виділившись в чисту культуру, озиме жито вже під впливом людини набуло тих якостей, які їй властиві в даний час.

Озиме жито в нашій країні є другою важливою після пшениці культурою. Продовольча цінність його визначається значним вмістом в зерні білків (12,8%) та вуглеводів (69,1%).

Наявність у житньому хлібі повноцінних білків, багатих на незамінні для людей амінокислоти, особливо на лізин, аргінін та ін., великої кількості легкозасвоюваних вуглеводів, а також дуже важливих вітамінів (А, В1, В2, В3, В6, РР, С), значна калорійність (1 кг житнього хліба забезпечує людину 2481,2 ккал) свідчать про його високу поживність як продукту харчування, особливо при виконанні людиною фізичної праці. Слід додати також, що, з’їдаючи 500 г житнього хліба, людина повністю забезпечує себе залізом і фосфором та на 40% - кальцієм.

У складі зерна жита є ненасичені жирні кислоти, що здатні розчиняти холестерин в кровоносній системі людини, який викликає важке захворювання – атеросклероз. Завдяки цьому лікарі рекомендують людям старшого віку вживати житній хліб як профілактичний засіб від можливого захворювання.

Житній хліб має підвищену кислотність, яка зумовлена життєдіяльністю молочних бактерій. Це надає йому приємного смаку і запаху та інших цінних кулінарних ознак.

Проте в зерні жита менше, ніж пшениці, міститься клейковини (8 – 26%), яка, крім того, більш рухлива і гірше розтягується. Тому житній хліб менш об’ємний і швидше черствіє.

Зерно жита використовується і для технічних цілей. Воно переробляється на спирт, крохмаль, патоку. Із соломи виготовляють оцтову кислоту, лігнін, целюлозу та ін.

Житнє борошно часто використовують як домішку до пшеничного при випіканні популярних сортів хліба. Наприклад, відомий Український хліб залежно від сорту має у своєму складі від 80 до 20% житнього та від 20 до 80% пшеничного борошна.

Озиме жито є також цінною кормою культурою. У тваринництві у вигляді концентрованого корму використовують житні висівки та кормове борошно, які містять 11 – 12% білків і добре засвоюються тваринами. Сіють озиме жито на зелений корм, яким забезпечують велику рогату худобу в ранньовесняний період. Нерідко озиме жито вирощують і на сіно. Солому жита використовують як грубий корм у вигляді запареної січки, а також для виготовлення парникових мат, корзин, паперу.

Агротехнічне значення жита полягає в здатності пригнічувати бур'яни внаслідок великої кущистості і швидкого росту. Озиме жито на зелений корм є добрим попередником для озимої пшениці, а на зерно для просапних і ярих культур.

Посівна площа жита в Україні становить по роках 500 – 700 тис. га, що недостатньо для потреб народного господарства. Поширене в основному на Поліссі і в Лісостепу України. Має значне поширення у Німеччині, Франції, Польщі, Швеції, Норвегії, у США, Канаді. Загальна світова площа озимого жита сягає 30 млн. га.

Статистика вирощування та споживання . Найбільші 10 виробників жита (млн/т):

Росія 3,6

Польща 3,4

Німеччина 2,8

Білорусь 1,2

Україна 1,1

КНР 0,6

Канада 0,4

Туреччина 0,3

США 0,2

Австрія 0,2

У світ 13,3

Джерело: FAO

Жито вирощується переважно в Центральній, Східній та Північній Європі. Район вирощування простягнувся від півночі Німеччини через Польщу, Україну, Білорусь, Литву до центральних районів Росії. Також жито вирощується в Канаді, США, Аргентині, Туреччині, Казахстані та Китаї.

Переважно кожно країна вирощує його для власних потреб, оскільки споживання жита у світі знижується, і міжнародна торговля майже відсутня. Навіть у разі експорту жито вивозиться в незначних обсягах лише до сусідніх країн. Так, лише в Росії виробництво жита знизилося з 13,9 млн. тонн в 1992 році до 3,4 млн. тонн в 2005 році, в Польщі з 5,9 до 3,4 млн. тонн.

Середня урожайність зерна озимого жита в Україні нижча, ніж озимої пшениці. Наприклад, у 1990 — 1995 рр. вона не перевищува­ла 20-24,3 ц/га, що на 10,1 - 15,9 ц/га менше порівняно з озимою пшеницею. В окремих районах України урожайність жита вища від середніх показників, але різниця між урожайністю озимої пшениці і жита в областях не зменшується, а навпаки, частіше збільшується на користь озимої пшениці. Наприклад, у Київській області урожайність озимої пшениці становила в середньому 46,7 ц/га, а озимого жита 26,4 ц/га, або на 20,3 ц/га менше. Проте озиме жито також відзначається високим потенціалом урожайності, особливо при вирощуванні його на родючих ґрунтах. Наприклад, на сортодільницях України ( Хмельницької, Тернопільської, Рівненської обл.) його урожайність досягала 45 — 60 ц/га і більше, а на Покруйській сортодільниці (Литва) — навіть 82,3 ц/га, що є свідченням великих можливостей сільськогосподарського виробництва у збільшенні валових зборів цінного житнього зерна.

2. Ботаніко-біологічна характеристика озимого жита

2.1. Ботанічна характеристика

Клас: Однодольні (Liliopsida)

Родина: Тонконогові (Poaceae)

Рід: Жито (Secale)

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат


Был найден мной нужный портал с информацией про magazinpoliva.kiev.ua.
здесь e-kirpich.kiev.ua

maxformer.com/lebedki