На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Поняття і сутність культури. Культурно-історичні цінності

Реферати > Культура > Поняття і сутність культури. Культурно-історичні цінності

Чим вище рівень духовної культури, тим різноманітніше цінності й змісти. Щоб культура могла збагачуватися, вона повинна бути здатної асимілювати й синтезувати цінності. Такі культури більше ефективні в ситуаціях внутрішніх або зовнішніх криз. Маючи більше багатий набір цінностей, вони мають більше широкі можливості й для конструювання відповіді, для більше гнучкої реакції й, отже, мають більш високий щабель виживання.

Розвинена культура здатна створити рухливу систему цінностей і регулятивів. Ця рухливість проявляється в тім, що цінність на одному рівні безперечна, а на іншому рівні вона змінюється. Стійкість розвинених культур забезпечується тим, що в них є механізми узгодження цінностей без взаємного їхнього руйнування, саме завдяки можливості уточнювати зміст цінності й співвіднесення її до фіксованого рівня.

Є велика різниця в сприйнятті цінностей людьми різних культур. Це сприйняття залежить і від їхніх індивідуальних установок, і від універсальних цінностей, що є сукупністю ідеалів, принципів, моральних норм, що мають пріоритетне значення в житті людей незалежно від їхнього соціального стану, національності, віросповідання й т.ін. Наприклад, основні цінності й норми сформульовані в Нагорній проповіді й в основних моральних наставляннях всіх світових релігій і етичних систем. Ніде не знайдемо заохочення вбивства, насильства, злодійства й т.п. Але в різних законодавчих системах за ці злочини передбачаються різні покарання. Таким чином, цінності, розповсюджені повсюдно, однакові або подібні по змісту, засвоюються всіма культурами, як необхідна частина, вони вічні й обов'язкові для всіх суспільств. Але конфігурація ціннісної системи, співвідношення й взаємодія елементів усередині її є продуктом тієї або іншої культури [2,с.67].

У проблемі вивчення культурних цінностей є ще один немаловажний аспект - Це зміни в системі цінностей. Час від часу в різних культурах виникають побоювання, що може відбутися розмивання культурного, ціннісного ядра, підміна "своїх" цінностей "чужими". Наприклад, у наші дні й у нашім суспільстві більша стурбованість проявляється у зв'язку з "американізацією" української культури.

Цінності (і на рівні особистості, і на рівні суспільства) оголюються в ситуації кризи або конфлікту. Тим часом, цінності ядра будь-якої культури неможливо змінити ні доказом їхньої неспроможності, ні демонстрацією більш привабливих цінностей. Зміни цього ядра проходять порівняно повільно, навіть при цілеспрямованому потужному впливі, а зникають вони разом із самою культурою.

Культурно-історичні цінності - об'єкти матеріальної та духовної культури, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення і підлягають збереженню, відтворенню та охороні відповідно до законодавства України, а саме:

1. оригінальні художні твори живопису, графіки та скульптури, художні композиції та монтажі з будь-яких матеріалів, твори декоративно-прикладного і традиційного народного мистецтва;

2. предмети, пов'язані з історичними подіями, розвитком суспільства та держави, історією науки і культури, а також такі, що стосуються життя та діяльності видатних діячів держави, політичних партій, громадських і релігійних організацій, науки, культури та мистецтва;

3. предмети музейного значення, знайдені під час археологічних розкопок;

4. складові частини та фрагменти архітектурних, історичних, художніх пам'яток і пам'яток монументального мистецтва;

5. старовинні книги та інші видання, що становлять історичну, художню, наукову та літературну цінність, окремо чи в колекції;

6. манускрипти та інкунабули, стародруки, архівні документи, включаючи кіно-, фото- і фонодокументи, окремо чи в колекції;

7. унікальні та рідкісні музичні інструменти;

8. різноманітні види зброї, що має художню, історичну, етнографічну та наукову цінність;

9. рідкісні поштові марки, інші філателістичні матеріали, окремо чи в колекції;

10. рідкісні монети, ордени, медалі, печатки та інші предмети колекціонування;

11. рідкісні колекції та зразки флори і фауни, мінералогії, анатомії та палеонтології [1].

Висновок

Таким чином, можемо підсумувати: культурологія досліджує закономірності культурно-історичного процесу й особливості національної культури з допомогою наукових понять, категорій. Органічний зв’язок культурології з іншими гуманітарними науками виявляється, зокрема, у тому, що вона використовує ряд категорій, вироблених цими науками. Зрозуміло, що культурологія не може розвиватись без таких категорій, що давно увійшли до наукового обігу, як "культура", "творча діяльність", "мистецтво" і т. ін. Але, запозичуючи ці категорії у філософії, психології та решти гуманітарних наук, теорія й історія культури розглядає їх через призму власного предмета. Водночас вона розробляє ряд специфічних категорій: "суб’єкт культури", "культурні цінності", "культурна самобутність", "культурний прогрес", "національна культура" тощо. А культура являє собою цілісну динамічну систему, яка є внутрішнім змістом розвитку людства.

Культура проявляється в творчій діяльності людини, яка, створюючи цінності, задовольняє свої потреби і тим самим стверджує себе в природному й соціальному середовищі. Культурі притаманні символічність, а культурним цінностям - ієрархічність. Якщо розбиратися глибше, то по суті культурно-історичні цінності і є культурою. Культура органічна, її характерними ознаками є внутрішній запал і творчий імпульс. Культура явище соціальне, тому вона завжди репрезентує духовну сферу соціального організму.

Культурно-історичні цінності поняття дуже широке. Воно включає в себе об'єкти матеріальної та духовної культури, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення і підлягають збереженню, відтворенню та охороні.

Отже, культура — це специфічний спосіб організації та розвитку людської життєдіяльності, представлений продуктами матеріальної й духовної праці, системою соціальних норм й настанов, духовними цінностями, сукупністю відносин людей з природою, між собою та ставленням до власної особистості, це система життєвих орієнтацій суб’єкта [3, с. 7].

Феномен культури — це діалектична єдність перервного і неперервного. Законом розвитку культури є спадковість. Будь-яка культура одночасно традиційна і новаторська. Саме єдність перервного і неперервного дозволяє виділяти в культурі певні етапи й періоди її розвитку, навіть цілі епохи та цивілізації.

Список використаної літератури

1. ЗАКОН УКРАЇНИ Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей (Розд.І, ст.1). – Київ 21 вересня 1999 року N 1068-XIV.

2. Бородина Е.А. Культурология. Курс лекций. – М., 2004. 167 с

3. Культурологія. Навчальний посібник / Гриценко Т. Б., Гриценко С. П., Кондратюк А. Ю. – К.: Центр навчальної літератури, 2007. - 392 c.

4. Культурологія. Навчальний посібник / Зязюн І., Семашко В. та ін.; Ред. М.М. Закович – К.: Знання, 2007. - 567 c.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат