На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Інструментальні методи дослідження ШКТ

Реферати > Медицина > Інструментальні методи дослідження ШКТ

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ СЕКРЕТОРНОЇ ФУНКЦІЇ ШЛУНКА.

Усі існуючі методи дослідження секреторної функції шлунка поділяються на зондові та беззондові.

Дослідження за допомогою зонда являється основним методом клініко-лабораторного вивчення шлункової секреції.

Найбільш інформативним є фракційний метод отримання шлункового соку із застосуванням субмаксимальних та максимальних подразників.

Внутрішньошлункова рН-метрія двоканальним зондом дозволяє вивчити первинну пристінкову концентрацію іонів водню, встановити ступінь компенсації антральним відділом гіперацидного стану, виявити істинну ахлоргідрію.

Показник темпу секреції іонів водню при оцінці секреторної функції шлунка дає обмежену інформацію і не може замінити фракційного методу дослідження.

При протипоказаннях до зондового дослідження секреторної функції шлунка застосовуються беззондові методи, однак вони менш інформативні, ніж фракційне зондування, та мають лише орієнтовне значення.

Таким чином, стан секреторної функції шлунка слід оцінювати за даними фракційного дослідження. Зондовий метод дозволяє також встановити активність пепсину шлункового соку, вміст у ньому гастромукопротеїду та інших речовин, а також здійснити мікроскопічний аналіз щільного осаду.

ЗОНДОВІ МЕТОДИ.

Одномоментне дослідження секреції шлунка. За допомогою товстого аспіраційного зонду одномоментно витягують шлунковий вміст, що являє собою суміш шлункового соку та хлібного пробного сніданку, в результаті чого часто отримують недостовірні дані про кількість та якість секреції. В цьому заключається суттєвий недолік даного методу. Однак повністю відмовлятися від нього неможна, так як у тих випадках, коли використання більш сучасних методів неможливе, даний спосіб дає лікарю хоч і орієнтовні, проте доволі цінні відомості про секреторну та моторно-евакуаторну діяльність шлунку.

Фракційне дослідження секреції шлунка. Серед існуючих різноманітних способів проведення фракційного дослідження шлункового вмісту уваги заслуговують методи отримання чистого шлункового соку. Таке зондування дає можливість отримати у чистому вигляді «послідовний» шлунковий сік. Обов’язковим являється дослідження у різних фазах шлункової секреції: натще, під час першої фази складно рефлекторної секреції (базальна секреція, обумовлена механічним подразненням зондом) та під час другої, нервово-хімічної, фази секреції (послідовна або стимульована секреція після застосування подразників).

Характеристика подразників залоз шлунка. Подразники, які застосовуються у клініко-лабораторній практиці, по силі впливу поділяють на три групи: слабкі (ентеральні), субмаксимальні та максимальні (парентеральні).

До подразників першої групи відноситься пробний сніданок. Існують різні види пробного сніданку. Найбільш вираженим сокогінним ефектом володіють капустяний відвар та м’ясний бульйон.

До другої та третьої груп подразників залоз шлунка (в залежності від дози) відносять гістамін – ведучий природний стимулятор секреції соляної кислоти.

Таким чином, по кількості виділеної соляної кислоти можна визначити число активних парієтальних клітин. Гістамін стимулює виділення не лише соляної кислоти, але й пепсиногену, збільшує кровонаповнення слизової оболонки шлунка, підвищує проникливість стінок судин. Крім того, гістамін взаємодіє з Н1-рецепторами клітин різник тканин та органів, викликаючи розширення капілярів, зниження артеріального тиску, тахікардію, головокружіння, спазм непосмугованих м’язів, в тому числі і м’язів бронхів. Тому при застосуванні максимальних доз гістаміну необхідно обов’язково проводити антигістамінову профілактику (дом’язове введення 2 мл 2% розчину супрастину чи інших антигістамінних препаратів).

Протипоказами до застосування максимальних доз гістаміну є виражений атеросклероз, інфаркт міокарда, гостре порушення мозкового кровообігу, артеріальна гіпертензія, шлункова кровотеча (до 2-х тижнів), вагітність, алергічні захворювання.

Метод фракційного дослідження секреції шлунка. Дослідження доцільно проводити в спеціальному кабінеті в спокійній обстановці. Хворому в положенні сидячи вводять натще тонкий шлунковий зонд, пропонуючи спокійно ковтати та глибоко дихати. При підвищенні блювотного рефлексу зонд вводять після попередньої анестезії кореня язика та зіву. Важливо, щоб час від початку введення зонду до витягування порції натще не перевищував 5 хвилин (час латентного періоду збудження залоз шлунка). Для повного витягнення шлункового соку кінець зонда повинен знаходитись на відстані приблизно 55 – 65 см від краю зубів.

При фракційному дослідженні секреторної функції шлунка шлунковий сік отримують натще, під час першої (базальної) та другої (стимульованої) фаз секреції.

Секреція натще. Для отримання порції шлункового соку натще не пізніше, ніж через 5 хвилин від моменту заковтування зонду відсмоктують весь вміст шлунка. Вивчення кількості і складу цієї порції дозволяє говорити про функціональний стан залоз шлунка в міжтравний період. Ця порція піддається мікроскопічному аналізу для виявлення елементів застою та епітелію слизової оболонки шлунка.

Базальна секреція. Для визначення базальної секреції після одержання порції натще безперервно відсмоктують шприцом шлунковий сік на протязі 1 години (збирають чотири 15-хвилинні порції).

Стимульована секреція. Застосовується простий гістамінових тест та максимальна стимуляція гістаміном. На 45-й хвилині зондування пацієнтам дом’язово вводять один з антигістамінних препаратів (1 мл 1 % розчину димедролу чи 2 мл 2 % розчину супрастину). Після базальної секреції вводять підшкірно гістаміну гідрохлорид (0,008 мг/кг). Секреторна дія гістаміну починає проявлятися вже після 7 – 10 хв, досягаючи максимуму через 20 – 30 хв і триває 1 – 1,5 год. Шлунковий сік продовжують забирати на протязі 1 год.

Порівняння базальної та стимульованої кислотності дозволяє визначити механізм розвитку порушення шлункової секреції.

ФІЗИЧНІ ЯКОСТІ.

Запах вмісту шлунка в нормі дещо кислуватий. При зниженні рівня соляної кислоти чи її відсутності та виникнення продуктів бродіння вміст шлунка набуває запаху органічних кислот. Гнилісний запах свідчить про наявність розпаду білка, пухлини.

Колір нормального вмісту шлунка злегка сіруватий. При дуоденогастральному рефлюксі, ахілії чи пониженні кислотності колір жовтий, а при підвищеній кислотності – зелений. У випадках внутрішлункової кровотечі та відсутності вільної соляної кислоти вміст шлунка червоного кольору.

Слиз присутня в нормальному вмісті шлунка в помірній кількості. Збільшення кількості слизу спостерігається при захворюваннях шлунка з пониженою кислотністю, ахілією чи гіпертрофією слизової оболонки.

Об’єм вмісту шлунка виміряють в кожній порції. Кількість шлункового соку у здорових людей натще коливається від 0 до 50 мл. Базальний об’єм складає 50 – 100 мл, а стимульований – від 50 до 110 мл.

ДОСЛІДЖЕННЯ ВМІСТУ 12-ПАЛОЇ КИШКИ.

Методика дуоденального зондування.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат


купить диплом в Керчи

Этот интересный сайт , он описывает в статьях про купить диплом бакалавра diploma-ry.com/
steroid-pharm.com/proviron-ver.html