На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Економічні та соціальні наслідки інфляції

Реферати > Макроекономіка > Економічні та соціальні наслідки інфляції

Основою грошової системи УНР стала власна грошова одиниця – гривня, яка у вартісному відношенні прив’язувалась до повноцінного довоєнного рубля царської Росії вартістю 0,7742 г чистого золота.

Після жовтня 1917 р. розпочалася реалізація однієї з найтрагічніших утопій марксизму – демонетарізація економіки. Заміна повноцінних грошей радянськими «грошовими знаками» означала скасування повноцінних конвертованих грошей, на місце яких в обіг запущено було квитки для обліку й контролю. На відміну від грошей їх можна друкувати в будь-якій кількості з власного розсуду уряду. Думалося також, що невпинною емісією можна покривати будь-який бюджетний дефіцит. Досить швидко з’ясувалося, що впровадження таких квитків збанкрутувало, а для підтримання відносин платежу та обміну потрібні нормальні грошові знаки.

Перші радянські гроші було введено в обіг 1919 р. у вигляді державних кредитних квитків («денежных знаков», або «совзнаков»), що й стало одним з важливих кроків на шляху до декларованої відміни грошей взагалі і становлення прямого розподілу матеріальних благ. Одночасно з цим робилися масові спроби щодо впровадження прямого продуктообміну і безгрошових відносин. Лише загроза ліквідації радянської влади й небачена інфляція змусили більшовиків відійти від свого експерименту й започаткувати карбування власного рубля. В 1922 р. розпочато емісію повноцінного паперового червінця, а з 1923 р. – і золотого червінця ваговим вмістом 8,6 г золота.

Внаслідок грошової реформи періоду непу знецінені «совзнаки» були витіснені, а в обігу залишилися: по-перше, червінець, що дорівнював 10 рублям і вище; по-друге, білети державної скарбниці номіналом 1, 3, 5 рублів; по-третє, дрібна розмінна срібна та мідна монета.

Розвал унітарної держави СРСР створив таку ситуацію, що його грошова одиниця ні національно, ні територіально не стала ідентифікованою. Намагання зберегти її означало тільки одне – зберегти певні переваги для тих, хто прагне володіти механізмом перерозподілу доходів і надалі. Водночас єдиний рубль прирікав інших на постійні втрати від інфляції та нееквівалентного обміну. Оскільки процес впровадження національної валюти довготривалий, вимагає глибоких структурних змін і радикальних економічних реформ, то наша держава змушена була вдатися до впровадження купоно-карбованця як паралельної тимчасової валюти.

Впровадження купонів багаторазового користування для тимчасового обігу як проміжної національної валюти було необхідним кроком до формування ефективної грошової системи. За умови відсутності стабільної грошової одиниці вони найкраще могли захистити внутрішній ринок і своєчасно вирішити проблему нестачі готівки.

Однак купон спочатку передбачався як захист від інфляції тих грошей що, були у населення, а також для захисту споживчого ринку України від зовнішніх негативних факторів. Чи міг він у такому вигляді ефективно функціонувати? Очевидно, ні, тому що купони охоплювали лише б частину грошового обігу, а його ефективність можна було б забезпечити тоді, коли б вони охопили усю його систему. Зваживши на це, від купонів як «продовольчих грошей» мусили відмовитися, тому що тоді в обігу водночас перебували б три види грошей, які б не були взаємоконвертовані. Лише після аналізу наслідків такого грошового обігу було впроваджено купоно-карбованець.

Український купон, тимчасово виконуючи роль національної валюти, об’єднав усе господарство країни. Забезпечивши його стабільний обіг, уряд міг збільшити виробництво товарів народного споживання і розпочати процес структурних змін, але цього не зробив. Більше того, він всіляко зволікав з радикальними реформами, і купон знецінився.

Пасивне наслідування дій уряду Росії і вживання лише вимушених заходів зумовили небачене підвищення цін і бурхливий сплеск інфляції. Причому сумарна інфляція в Україні складалася з двох чинників – імпортованої інфляції та помилкових дій уряду, тому вона стала ще більш руйнівною, ніж у країнах, що експортували її.

Друга причина знецінення купона полягає в тому, що купон охоплював лише готівковий обіг. Але ж весь цикл формування цін на продукцію в Україні здійснювався в рублевому просторі, і лише в завершальній стадії – на споживчому ринку – з’являвся купон. За таких обставин він не міг не втягнутись в інфляційний рублевий обіг.

Третьою об’єктивною причиною швидкого знецінення купону стала діяльність самої державної системи, яка перетворила рубль в Україні на дефіцитний товар, придбати який законним шляхом стало надто складно. Чорний ринок зреагував на це негайно: російські гроші стали пропонуватися за спекулятивним ринковим курсом.

На черзі невідкладних заходів постала проблема запровадження національної валюти, проведення грошової реформи і формування української грошової системи. Основу сучасної національної системи складає гривня. [1]

Як бачимо, інфляція супроводжувала гроші з самого початку. Інфляція є невід’ємною частиною функціонування грошей. У кожному етапі розвитку грошової системи інфляція приймала велику участь, і тим самим вдосконалюючись та розвиваючись сама. Сьогодні стримати її майже неможливо. Її дії схожі на принцип ланцюгової реакції, немов фігурки доміно, де досить штовхнути лише одну фігурку, як інші впадуть по черзі лише за мить. Так само підвищення цін лише на один продукт викликає загальне підвищення рівня цін. А найцікавіше те, що залишити усі ціни на певному рівні неможливо. Природні ресурси скінченні, технології оновлюються, все змінюється, а отже інфляція буде завжди. І це ми побачили на тисячолітньому досвіді не лише України, але й інших країн. Цей досвід буде корисним нам в подальшому, при запровадженні нових шляхів втримання інфляції, обачності та не допущення старих помилок.

2. Інфляція: суть, причини та особливості

Поняття та типи інфляції

Інфляція – багатогранний складний процес, який чітко відображає всі основні проблеми й суперечності економіки. Найбільш очевидно вона проявляє себе в систематичному переповненні каналів грошового обігу масою надлишкових грошей, що веде до їх знецінення та додаткового перерозподілу національного доходу й національного багатства на шкоду більшості населення. Залежно від сили згубної дії на економіку розрізняють інфляцію: повзучу, галопуючу, і гіперінфляцію.

Повзуча інфляція – така інфляція, що досягає щорічно не більше одноцифрового числа (наприклад, 5%) і проявляється у постійному зростанні цін. За повзучої інфляції безгосподарність і марнотратство, некомпетентність та економічна неграмотність керівництва країни покриваються за рахунок народу.

Деякі економісти у нас і за кордоном вважають, що повзуча інфляція до 5% на рік не є серйозною загрозою, бо має такі позитивні наслідки, які абсолютно переважають негативні. До того ж вона піддається контролю, може бути регульована, за умов ринкової економіки непомітне зростання цін є важливим важелем збалансування попиту та пропозиції. З цим умовно можна погодитись, бо повзуча інфляція і справді не спричинює швидкоплинних і виразних негативних явищ в економічному житті. Водночас вона здатна виступати дійовим фактором збалансування грошово-фінансових і матеріально-речових ресурсів, прискорення технічного переозброєння виробництва. Стимулює товаровиробників постійно дбати про зниження матеріалоємності і затрат живої праці. Проте вказані переваги повзучої інфляції можна досягти лише за умов вільного ринку, конкуренції і підтримання рівноваги попиту-пропонування.

Галопуюча інфляція – це така інфляція, яка набуває розміру двозначного числа щорічно. Вона супроводжується стрімким, стрибкоподібним підвищення цін, охоплює всі сфери господарського життя й викликає серйозні негативні наслідки в економіці та соціальній сфері. Зростання індексів галопуючої інфляції практично не кероване і набуває хронічного характеру.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат