На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Моє село – Обертин

Реферати > Українознавство > Моє село – Обертин

Обертинщина географічне належить до Покуття. Раніше Покуттям називали всю галицьку землю: від молдавського кордону аж по Галич. О. Чоловський границями Покуття вважав:  з півночі — ріку Дністер,  зі сходу і півдня — польсько-молдавську границю, а із заходу границею Покуття була пуща або масив букових лісів, що тягнувся вздовж лівого берега річки Бистриці Солотвинської.

Більш точно визначення Покуття дав В. Кубійович: це географічно-історичний край між Передкарпаттям — межа ріка Прут, Поділлям — межа ріка Дністер або Прутсько-Дністровське межиріччя. Довжина Покуття становить біля 100 км, ширина — 25-30 км. воно займає площу майже З тисячі км2 і охоплює колишні повіти Богородчанський, Городенківський, Коломийський і Косівський (визначення дано після об'єднання повітів).

Люди на Обертинщині поселились з незапам'ятних часів, різні племена переходили через обертинські землі: готи, скити, барбаринці, печеніги, білі хорвати, тиверці, слов'яни. В ІХ-ХІ ст. це була Київська Русь, в XII-XIV ст. — Галицько-Волинське князівство. У 1340 р. польський король Казимир III Великий, що прийшов на престол в 1330 p., організував похід польсько-угорського війська на Галицько-Волинське князівство під приводом захисту католиків краю, у 1349 р. захопив і приєднав до Польщі Галицьку землю, а з 1366 р. Галичина, в тому числі і Покуття, були остаточно окуповані Польщею.

З корінної Польщі на колонізовані Галицькі землі почала переселятись польська шляхта, а польський король щедро наділяв її урожайними галицькими землями.

В XV ст. відомою родиною на Покутті стала родина Обертинських. Це була розгалужена шляхетська польська родина, яка мала у приватному володінні половину Обертина. Обертинські (справжнє прізвище цієї родини встановити не вдалось) були кровно пов'язані з родиною Кунашевських. Прізвище цієї родини походить від галицького села Кунашів (Кінашів) і родиною Гербуртовських (від назви галицького села Гербуртов — тепер Надіївка). Яцко Гербуртовський мав братів Завішу та Матея, його дружиною була Ядвіга з родини Обертинських, він отримав в спадок Гебуртов, частину Обертана і Черемхів, а ця сім'я мала двох синів і чотирьох дочок. Так тісно переплітались між собою ці відомі у XV ст. шляхетські польські родини.

У 1388 році Польща ліквідувала княжі волості і замінила їх староствами. В 1378 році створено Галицьке, в 1390 році — Рогатинське, в 1398 році — Сцятинське староства. Обе-ртияські землі входили до Снятинського староства.

Через обертинські землі не  один раз  котились руйнівні ТРЕ БД   хвилі боротьби ворогуючих сторін, тому між поляками і молдаванами  боротьба за покутський край точилась   протя­гом більше як століття і закінчилась поразкою молдавського війська під Обертином в 1531 році.

Польща володіла Покуттям, як і всією Галичиною, до 1772 року — першого поділу Польщі. Належить сказати, що Галичина ділилась на Західну (Краківське, Вадовіцьке і Перемиське воєводства) і на Східну (Львівське, Станиславівське і Тернопільське воєводства).

В 1772 році Галичина перейшла до Австро-Угорщини, яка володіла нею до 1918 року. 1 листопада 1918 року створена Західно-Українська Народна Республіка, яка 22 січня 1919 року об'єдналась з Українською Народною Республікою в єдину соборну Українську Народну Республіку.

У 1919 році Покуття на короткий час захоплює Румунія, а потім край знову, аж до 1939 року, потрапляє під польську окупацію. - 3 1939 по 1941 роки Покуття в складі УРСР входило до Радянського Союзу. З 1941. по 1944 роки воно було окуповане Німеччиною, з 1944 по 1991 роки Покуття в складі УРСР знову належало до Радянського Союзу. 16 липня 1991 року Верховна Рада України проголосила Акт про незалежність України. 24 серпня 1991 року Верховною Радою України проголошена декларація про незалежність України, яку схвалило більше ніж 90% населення України на всенародному референдумі першого грудня 1991 року. Україна стала самостійною соборною незалежною державою.

Через Обертин протікає невелика річка із загадковою назвою Чорнява, що бере свій початок в околицях Коршева. і несе свої води через Коломийський, Тлумацький, Городенківський, Снятинський райони і впадає в Прут.

Населення Обертана поступово зростало. Цьому сприяло надання Обертинові Магдебурґзького права. На колонізовані Польщею покутські землі почала переселятись насамперед польська, а за нею німецька, чеська та угорська шляхти, якій передавались у володіння земельні наділи, пересе­лялись і євреї, які узяли у свої руки майже всю торгівлю. У VII-VIII ст. поселились в Галичині вірмени, які також торгували і займались ремісництвом.

Особливо швидко збільшувалось населення Обертина в XIX і в перших десятиріччях XX століття.

Чисельність мешканців Обертина з кінця XVQI століття така:

1781 рік — 1361 чоловік;

1843 рік — 3235 чоловік;

1857 рік — 4414 чоловік, з них —1607 українців, 1182 поляків, 1613 євреїв і 12 вірменів;

1896 рік —5538 чоловік;

1907 рік — 6542 чоловіки, з них — 2433 українці, 2310 поляків і 1799 євреїв;

1911   рік  —  6623   чоловіки,   з   них  —  2523   українці, поляків і євреїв разом 4100;

1914 рік — 6051 чоловік, з них — 2354 українці, 1887 поляків, 1810 євреїв;

1923 рік — 4781 чоловік, з них — 1597 українців, 2347 поляків, 724 євреї,   інших — 3 (яких саме — не вказано);

1925 рік — 6583 чоловіки, з них — 2483 українці;

1938   рік  —  5727   чоловік,   з   них  українців  —  2779, поляків — 1828, євреїв —  1120;

1950 рік — 3698 чоловік;

1959 рік (перепис) — 3729 чоловік;

1970 рік (перепис) — 3732 чоловіки;

1979 рік (перепис) — 3584 чоловіки;

1990 рік — 3700 чоловік.

Що можна сказати при аналізі чисельності населення Обертина . більш як за два останніх століття? Найбільша кількість мешканців в Обертині була напередодні Першої світової війни в 1911 році — 6623 і в повоєнні роки в 1925 році — 6583. В Обертині до 1914 року переважали українці, хоча була чисельна польська і єврейська громади. В часи Першої світової війни кількість населення Обертина зменшилась і в 1923 році становила 4781 чоловік. Причиною тому були втрати під час воєнних дій в першій світовій війні, виїзд з Обертина євреїв, інфекційні захворювання у воєнні часи. Але промовистим є і такий факт: в 1923 році значно збільшилась чисельність поляків, що можна пояснити лише одним — новою хвилею польської колонізації після поразки українців в українсько-польській війні. В 1938 році демографічна ситуація вже змінилась на користь українців.

Значно вплинула на чисельність населення Обертина Друга світова війна — воно значно скоротилась. Причин тут декілька: ліквідація єврейської громади в часи німецької окупації, значні втрати чоловічої частини населення Обертина в час Другої світової війни і вивезення молоді до Німеччини, масовий виїзд поляків після Другої світової війни до Польщі тощо. В повоєнний 1950 рік населення Обертина навіть не сягало чотирьох тисяч.

Значно змінився і національний склад населення Обертина в повоєнний час: воно стало практично однорідним — українським, поляків залишилось дуже мало. Правда, в Обертині з'явились росіяни, але в незначній кількості. Чисельність населення селища до 1994 року майже не змінилась, в повоєнний час посилились міграційні процеси з Обертина, насамперед молоді з різних причин в міста.                                                                                     

Легенда про походження Обертина, яка записана зі слів Ганни Василюк. Було це в далекі часи. Селились в нашій місцевості люди, освоювали нові землі, вирубували ліси, засівали поля, обзаводились сім'ями, ґаздували і наживали добра. Поселилися люди і у видолинку біля річки, побудували хати і почали господарювати. Та надійшли лихі вісті, що насуваються орди печенігів, які палять села і вбивають людей. Почали нові поселенці зводити високий частокіл навколо своїх осель. Вони обгородили городище і взялися готувати зброю: мечі кувати, луки та стріли виготовляти.

Одного дня побачили жителі українського городища з валів кіннотників — це були печеніги. Обступили вороги городище і почали вимагати, щоб відкрили браму. Та цього не сталось і почали печеніги бій, посилаючи на захисників городища хмари стріл, кидаючись з диким виттям прота­ранювати браму. Та мужньо оборонялись захисники городища, хоча і ріділи їхні ряди. Третій день тривала битва, але не могли печеніги здобути городище. Зібрались молоді хлопці, порадились і вночі непомітно підкрались до намету пече­нізького воєводи і закололи його мечами. У ворожому стані вчинився шум і ґвалт, печеніги почали переслідувати сміливців та захисники городища вчасно відкрили їм браму і сміливці заховались за стінами укріплення.

А ранком засурмили печеніги у труби, розібрали свої намети і повернули своїм військом у інші краї. Після тої битви почали розказувати люди, як обернули печеніги біля цього поселення. Через деякий час назвали це поселення Обертином. Ця легенда існує вже декілька століть.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат


Этот классный сайт про направление купить диплом академии www.diploma-ry.com/
подробнее

у нас casinoworld123.info