На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Російський модерн

Реферати > Культура > Російський модерн

Зміст.

Епоха модерну

Орнамент модерну

Неорусский стиль

Архітектура модерну.

Готика і модерн

Походження стилю модерн

Модерн у декоративно-прикладному мистецтві.

Меблі

Скло і порцеляна

Ювелірна справа

Дамські плаття

Плакати й афіші

Виставки в Москві і Петербурзі

Станкові мистецтва в стилістиці модерну

Висновок

Список літератури

Для мене модерн - це насамперед фантастично красиві особняки Шехтеля в Москві, величезні кришталеві люстри, але не правильно круглі, а овальні, із примхливим нахилом, настільні лампи зі стовщеним, покритим яскравим лінійним орнаментом ніжкою... Словом, для мене це скоріше предмети декоративно-прикладного мистецтва, зроблені в естетиці модерну, а не станкові види мистецтва. Але така вуж різноманітність нового стилю, що, побачивши деякі вироби, хочеться приходити і бачити їхній знову і знову, а інші не те щоб дратують (у цьому я не згодна з вибірковими думками сучасників стилю модерн, але адже мені і не доводилося жити в тих умовах, коли від речей нового стилю просто неможливо сховатися), а просто розглядається як цікавий експонат у музеї, але спеціально на нього дивитися не прийдеш більше двох раз. Наприклад, в Абрамцево мене вразила скоріше сама садиба з її природою, церквою і дерев'яними будиночками ніж різьбленими дерев'яними меблями або врубелевска майоліка. У той же час особняки Шехтеля зачарували, і залишається тільки шкодувати, що їхні інтер'єри доступні для огляду "людиною з вулиці" тільки як альбомні ілюстрації.

Модерн, стиль модерн, "новий стиль" - так найчастіше іменували в Росії сучасники досить помітний напрямок у просторових мистецтвах 1890-1900-х років, що виявляло видиму подібність із загальноєвропейськими шуканнями цієї епохи в різних країнах називалися по-різному: Art Nouveau, Jugenstіl, Modern style і т.д., що протиставляла свою принципову новизну еклектичної утилізації, що приїлася за півстоліття, спадщини всіх століть і народів. Не менш принципова для модерну була і його претензія бути саме стилем, його прагнення втілити дух сучасної епохи повно і цільно, у всеосяжних і тільки їй приналежних художніх формах, як це було властиво великим стилям минулого. Але ті стилі виникали в розвитку культури органічно й усвідомлювалися як цілісні художні системи лише згодом, уже ретроспективно. Модерн же саме починався з бажання бути стилем, висував і відстоював принципові стильові програми. Забігаючи вперед можна сказати, що варто було б говорити не про якомусь одному напрямку, а про ряд стійких типологічних ознак, що поєднувала добутки художників, часом несхожих суспільних устремлінь і творчої індивідуальності.

Можна без особливої праці скласти перелік тих російських майстрів, творчість яких насамперед визначало різні сторони і грані росіянина модерну. В образотворчому мистецтві це В.М. Васнецова, М. А. Врубель, М.В. Нестеров, А. Я. Головін, В. Э. Борисов-Мусатов, А.С. Голубкина, Е.Д. Полєнова, С.В. Малютін, И. Я. Білібін, М.В. Якунчикова, що ведуть діячі "Світу мистецтва": К. А. Сомів, Л. С. Бакст, М. В. Добужинский, А.Н. Бенуа. Називаючи майстрів модерну в архітектурі і декоративно-прикладному мистецтві, знадобиться повторити імена В.М. Васнецова, М. А. Врубеля, С.В. Малютіна, додавши до них Ф. О. Шехтеля, Л.Н. Кекушева, Ф.И. Лидваля, Н. В. Васильєва, Н. Я. Давыдову, Н. П. Ламанову

Абрамцево і Талашкино

Почати треба з Амбрамцевского кружка. Це була артистична співдружність, що склалася в середину 1870-х років навколо С. И. Мамонтова, промисловця, відомого мецената, художньо обдарованого людини. Тому часто кружок називають мамонтовським. Протягом чверті століття підмосковний маєток Мамонтова "Абрамцево" виявилося великим вогнищем російської культури, місцем, куди іноді на ціле літо, іноді на більш короткий термін приїжджали художники - від уже відомих до зовсім молодих. Серед відвідувачів були Рєпін, Полєнов, Васнецов, Сєров, Врубель, Полєнова. Тут багато малювали, ретельно займалися живописом, відкриваючи красу середньо руської природи і чарівність щиросердечна близьких людей ставили домашні спектаклі, здійснювали цікаві архітектурні задуми, працювали в спеціально улаштованих кустарних майстернях.

Художнє життя Абрамцева - це, з визначеної точки зору, історія формування "неруського стилю", що виявився істотною гранню модерну в Росії.

Амбрамцевский кружок ніколи не мав ні свого статуту, ні якої-небудь заздалегідь сформульованої програми. Краса користі і користь краси - такими двома взаємозалежними поняттями можна було б умовно визначити ту "домашню" естетику, що складалася в духовній атмосфері садиби.

Своїм бажанням відстоювати життєвий зв'язок між красою і користю мамонтовський кружок розділяв розповсюджені переконання епохи. Про тоді говорили і писали найчастіше саме в тому художнім середовищі, де складалися принципи модерну. Своєрідність творчої орієнтації мамонтовського кружка полягало в тім, що з'єднання користі і краси представлялося членам співдружності не тільки серйозним громадським обов'язком художньої інтелігенції, але і живою поетичною традицією, органічною властивістю селянського мистецтва, що втілює в собі важливі риси народного ідеалу.

Випливаючи своїм суспільним ідеям і творчим інтересам, члени Абрамцевского кружка організували дві майстерні: столярно-різальницьку (1885) і керамічну(1890). І в тім, і в іншому випадку справа стосувалася спроб відродити художні кустарні промисли, маючи перед очима зібрані в селах виробу народного мистецтва. Учасники мамонтовськой колонії не дивилися на ці вироби селянської праці як на "зразки", підмети копіюванню. Наміру були повернути декоративно-прикладному мистецтву його поетичну сутність і, разом з нею, його основну життєву функцію - прикрашати повсякденний побут людини. Художники, чиї стильові шукання йшли в цьому напрямку по-різному осмислювали поетику і стилістику народної творчості, і, скажемо, кераміка, створена Врубелем в абрамцевской майстерні, відгукувалася на зовсім інші сторони фольклорної художньої традиції, чим різьблені двері, полки буфети, що виповнювалися Е. Полєновою і її колегами по столярній майстерні. Більш того, тут можна говорити про різні модифікації "неруського стилю" - від творчого відтворення традиційної образотворчої лексики й орнаментальних форм предметів селянського побуту до їхньої серйозної трансформації в нову пластичну систему.

Разом з Абрамцевым часто справедливо називають інше цікаве вогнище російської культури того часу що знаходяться поблизу Смоленська село Талашкино і його околиці. Їм володіла меценат, художниця і колекціонер М.К.Тенишева. Серед працюючих там художників були Рерих і Малютін.

Інтерес талашкинских майстрів до відродження селянських ремесел, до відтворення творчої фантазії народу був набагато більш зосереджений на стильових задачах мистецтва й у цьому змісті був більш прагматичним. Про абрамцевском "стиль" як про самостійне явище російського мистецтва можна говорити лише умовно - він постійно розвивався, знаходив нові властивості і якості. Талашкинский "стиль", навпроти, виявляв собою відособлену і цілком стійку "національно-романтичну" різновид російського модерну.

Епоха модерну

Характеризуючи період, відзначений у мистецтві існуванням "нового стилю", теперішні дослідники називають його іноді "епохою біля 1900-го". Введення в науковий побут такого багатозначно історико-культурного поняття, як "епоха", саме по собі дуже красномовно. Воно констатує істотний факт: незважаючи на свою недовговічність (основна еволюція зайняла собою десять-п'ятнадцять років), модерн зумів не просто впровадитися в столичний і провінційний побут, але і додати йому особливе фарбування. Розраховані не на музейні зали, а на побутування в повсякденному житті, добутку модерну - від архітектурних споруджень так ювелірних виробів, афіш і вітальних листівок - активно вторгалися в навколишню людину середовище, не тільки відбиваючи складну духовну атмосферу часу, але і помітно впливаючи на неї. Яскравіше всього модерн втілився в добутках, що формують реальне середовище - в архітектурі, у декоративно-прикладному мистецтві. І орнамент тут виявився найбільш демонстративним і характерним утіленням нових тенденцій.

Орнамент модерну

Новизна модерну відразу ж виявилася безсумнівною. Він приніс не тільки свої улюблені мотиви, що цілком могли загубитися серед колишніх, але і небувалі ритми, особливу нервову рухливість, що турбує око і залучає увагу.

По глазурі фасадних облицювань потягнулися, огибаючи вікна, довгі стебла латать з важкими, не по силі звивистих стебел, великими квітками. У ґратах балконів і сход куте залізо вібрувало і струменіло, пружні хвилі пробігали по стрижнях, що як би позбавився ваги металу. Навіть плетіння вікон гілкувалися, заповнюючи площину візерунковим плетивом деревних стовбурів і гілок.

Живаючи, свавільна лінія панує в орнаменті модерну, одержуючи у своєму впертому бігу небачену волю. Так будуються і ґрати огорожі, і контур вітража з бліднокрашених матових стекол, і малюнок шпалери, і рамка книжкової обкладинки, усередині якої навіть шрифт одержує ті ж якості своєрідного візерунка - плинність ліній, що сплітаються, примхливі переломи і вигини, декоративну злитість рядка, ритмічної, як лінійний орнамент.

Утім, гнучкістю ліній не вичерпується арсенал виразних засобів цього орнаменту. Він знає і заповнення площин густими фактурними брижами прорізного листя каштана або дуба, і навіть твердої геометричної форми. Однак і в геометричні мотиви модерн уміє привнести властиві йому риси неспокійної напруги. Правильні окружності містяться одна в іншу ексцентрично, збиваючи звичну симетрію. Порушується регулярність у сітці трикутників або квадратів, вони начебто нерівномірно, ривками захоплюють поверхню.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат


www.agroxy.com/prodat/muka-222/ternopolskaya-obl

https://best-mining.com.ua